top of page

 

             Конвенція ООН Про права дитини

           Стаття 1

      ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДИТИНА

      Дитиною є особа віком до 18 років.

 

Стаття 2

ЗАБОРОНА ДИСКРИМІНАЦІЇ

Жодна дитина не повинна піддаватись дискри­мінації через колір її шкіри,

стать, мову, релігію, думку, країну походження, бідність чи багатство,

фізичні вади або належність до етнічної меншини.

 

Стаття 3

БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДИТИНИ МАЄ ПЕРШОЧЕРГОВЕ ЗНА­ЧЕН­НЯ

В усіх законах і судових рішеннях благо­получ­чя дитини має бути понад усе.

 

Стаття 4

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВ

Кожна держава повинна забезпечити, в міру своїх можливостей, реалізацію прав дітей.

 

Стаття 5

ПОВАГА ДО БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ

Кожна держава зобов’язана забезпечити, щоб обов’язки, права та зобов’язання батьків здійснювалися таким чином, щоб діти могли вільно користуватися своїми правами. (Уряди повинні поважати права і обов’язки батьків, родичів та/або законних опікунів, інформуючи та повідомляючи дітей про їхні права.)

 

Стаття 6

ВИЖИВАННЯ ТА РОЗВИТОК ДИТИНИ

Кожна дитина має право на життя та виживання. Держава повинна забезпечити, щоб діти та молоді люди могли добре розвиватися.

 

Стаття 7

ІМ’Я ТА ГРОМАДЯНСТВО

Кожна дитина, з моменту її народження, має право на ім’я, набуття громадянства та на догляд з боку своїх батьків.

 

Стаття 8

ЗАХИСТ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

Кожна дитина має право на збереження або відновлення свого імені, громадянства та сімейних стосунків.

 

Стаття 9

РОЗЛУЧЕННЯ БАТЬКІВ

Кожна дитина має право жити зі своїми батьками, крім випадків, коли вона потребує захисту від своїх батьків. Якщо дитина повинна бути розлучена з одним або обома зі своїх батьків, вона має право викласти свою точку зору з цього питання. Якщо дитина розлучається з одним або обома з її батьків, вона має право знати їхнє місцезнаходження.

 

Стаття 10

ВОЗЗ’ЄДНАННЯ СІМ’Ї

Кожна дитина має право залишити будь-яку державу та переїхати в іншу країну з метою возз’єднання зі своєю сім’єю.

 

Стаття 11

ЗАХИСТ ВІД ВИКРАДЕННЯ ТА НАСИЛЬНИЦЬКОГО ВИВЕЗЕННЯ

Кожна держава повинна боротися проти ви­кра­день та насильницького вивезення в іншу країну та неповернення дітей батьком або іншою особою.

 

Стаття 12

СВОБОДА ДУМКИ ДИТИНИ

Кожна дитина має право на свою думку та висловлення своїх думок з усіх питань, пов’я­заних з її життям. Це особливо важливо у судових чи адміністративних процесах. Чим старша дитина, тим більше слід прислухо­вуватися до її думки.

 

 

Стаття 13

СВОБОДА САМОВИРАЖЕННЯ

Кожна дитина має право на вільне висловлення своєї думки та отримання і поширення інфор­мації через ЗМІ. Кожна дитина також зобов’я­зана висловлювати свою думку, поважаючи при цьому права інших людей.

 

Стаття 14

СВОБОДА ДУМКИ, СОВІСТІ І РЕЛІГІЇ

Кожна дитина має право вільно сповідувати свою релігію, вільно висловлювати свою думку та вільно здійснювати свободу совісті. Держава повинна поважати права і обов’язки батьків, коли діти здійснюють ці права.

 

Стаття 15

ПРАВО НА МИРНЕ ПУБЛІЧНЕ ЗІБРАННЯ

Кожна дитина має право збиратися разом з іншими дітьми, приєднуватися або утворювати асоціацію чи спілку, за умови, що в процесі не будуть порушуватися права інших осіб.

 

Стаття 16

ЗАХИСТ ПРИВАТНОГО ЖИТТЯ

Кожна дитина має право на недоторканність її приватного життя, сім’ї, помешкання або письмової кореспонденції. Крім того, кожна дитина має право на недоторканність її честі та гідності.

 

 

Стаття 17

ДОСТУП ДО НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Кожна держава повинна забезпечити доступ дітей до інформації за допомогою різнома­ніт­них форм ЗМІ, а також набуття ними знань, які є важливими для їхнього благополуччя. Держа­ва також зобов’язана захищати дітей від шкід­ливої інформації.

 

Стаття 18

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ

Батьки або опікуни несуть спільну відпові­даль­ність за виховання дитини. Держава зобов’я­зана підтримувати їх у цьому та, наприклад, забезпечити догляд за дитиною у випадку, якщо батьки повинні працювати.

 

Стаття 19

ЗАХИСТ ВІД НАСИЛЬСТВА

Держава несе відповідальність за захист дитини від насильства з боку батьків або інших людей. Кожна дитина має право дізнатись, як уник­ну­ти будь-якої форми насильства або впоратися з нею.

 

Стаття 20

МОЛОДІ ЛЮДИ БЕЗ СІМ’Ї

Кожна дитина, яка не живе зі своєю сім’єю, має право на особливий захист і підтримку. Також вона має право на прийомну сім’ю або догляд у відповідній установі, з урахуванням її віро­спо­відання, культурного та мовного середовища походження.

 

 

Стаття 21

УСИНОВЛЕННЯ

Дитина може бути усиновлена, якщо усинов­лення дозволяється, визнається та схвалюється країною, та якщо воно сприяє благополуччю дитини.

 

Стаття 22

ДІТИ-БІЖЕНЦІ

Кожна дитина, яка вимушена залишити свою країну, є біженцем та шукає притулку, має право на особливий захист з боку держави.

 

Стаття 23

 ДІТИ, ЯКІ МАЮТЬ ПСИХІЧНІ АБО ФІЗИЧНІ ПОРУШЕННЯ

Кожна дитина з психічними чи фізичними порушеннями має право на особливий догляд і освіту. Вона потребує допомоги, щоб бути незалежною та брати активну участь у житті своєї спільноти.

 

Стаття 24

ЗДОРОВ’Я ТА МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ

Кожна дитина має право на найкраще медичне обслуговування. Держава зобов’язана вживати заходи для зниження рівня дитячої смертності, забезпечувати медичну допомогу молоді, боро­тися з недоїданням і хворобами, гаранту­вати медичний догляд вагітним жінкам і молодим матерям, забезпечувати доступність освіти у сфері охорони здоров’я, розширювати обізна­ність про профілактику у сфері народного здоров’я та ліквідувати звичаї, які можуть зашкодити дітям.

 

 

Стаття 25

ОЦІНКА ЛІКУВАННЯ АБО ДОГЛЯДУ

Кожна дитина, прийнята до закладу з метою її захисту, догляду або лікування, має право на перевірку та оцінку її перебування у цьому закладі.

 

Стаття 26

СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Кожна дитина має право на соціальне забез­пе­чення, наприклад, соціальне страхування. Держа­ва гарантує виплати на дитину з урахуванням фінансового становища сім’ї або піклувальників.

 

Стаття 27

РІВЕНЬ ЖИТТЯ

Кожна дитина має право на рівень життя, що відповідає її фізичному, духовному, мораль­ному та соціальному розвитку. Батьки та опікуни несуть першочергову відповідальність за забезпечення такого розвитку. Держава зобов’язана підтримувати їх у цьому.

 

Стаття 28

ОСВІТА

Кожна дитина має право на освіту та право відвідувати школу. Держава зобов’язана зро­би­ти початкову освіту безкоштовною та обов’яз­ковою, й аналогічним чином, зробити середню освіту доступною для усіх дітей і молоді. Держава зобов’язана забезпечити відповідне ставлення до дітей і молодих людей у школі та захищати їхні права людини від посягань.

 

 

Стаття 29

ЦІЛІ ОСВІТИ

Шкільна освіта повинна розвивати особистість та таланти кожної дитини, готувати кожну дитину до дорослого життя, а також заохочу­вати дітей поважати права людини і власну та інші культури й цінності.

 

Стаття 30

ДІТИ МЕНШИН

Кожна дитина, що належить до меншини, має право вивчати та застосовувати власну культу­ру, релігію та мову.

 

Стаття 31

ВІДПОЧИНОК, ІГРИ ТА ДОЗВІЛЛЯ

Кожна дитина має право на відпочинок та вільний час, у який вона може грати та вільно брати участь у культурному та художньому житті.

 

Стаття 32

ДИТЯЧА ПРАЦЯ

Кожна дитина має право на захист від експлуатації та залучення до виконання робіт, які можуть нашкодити її освіті та розвитку. Держава зобов’язана визначити мінімальний вік, з якого дозволено працювати, кількість годин на день і умови роботи.

 

 

Стаття 33

ЗАХИСТ ВІД НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ

Кожна дитина має право на захист від вироб­ництва та торгівлі забороненими наркотиками.

 

Стаття 34

ЗАХИСТ ВІД СЕКСУАЛЬНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Кожна дитина має право на захист від сексуальної експлуатації та насильства, а також від проституції та порнографії.

 

Стаття 35

ЗАХИСТ ВІД ПРОДАЖУ ТА ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Держава повинна зробити усе можливе, щоб діти та молодь не піддавались насильницькому вивезенню або торгівлі людьми.

 

Стаття 36

ЗАХИСТ ВІД УСІХ ФОРМ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Кожна дитина має право на захист від усіх форм експлуатації (наприклад, жебракування).

 

 

Стаття 37

КАТУВАННЯ ТА ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Кожна дитина має право на захист від кату­вання, жорстокого поводження або покарання, незаконного арешту або будь-яких інших форм посягань на її особисту свободу. Держава зобов’язана заборонити смертну кару та довічне ув’язнення молодих людей. Якщо дитина позбавлена волі, вона має право на гуманне та шанобливе ставлення. Якщо дитина або молода особа арештована, вона не повинна утримуватися в місцях позбавлення волі разом з дорослими, повинна мати змогу підтримувати зв’язок зі своєю сім’єю та мати право на правову допомогу.

 

Стаття 38

ВІЙНА ТА ЗБРОЙНИЙ КОНФЛІКТ

Діти і молоді люди віком до 15 років мають право не брати участь у війні і збройних конфліктах. Держава зобов’язана надавати особливий захист дітям, які постраждали від війни.

 

Стаття 39

ВІДНОВЛЕННЯ ТА ІНТЕГРАЦІЯ

Кожна дитина, яка стала жертвою збройного конфлікту, катування, зневаги або експлуатації, має право на належний догляд, який надасть їй можливість стати розумово і фізично здоровою та інтегруватися у суспільство.

 

Стаття 40

ЮВЕНАЛЬНЕ ПРАВОСУДДЯ

Кожна дитина, звинувачена в скоєнні злочину, має право на гідне ставлення у суді. Вона є невинною, поки її провина не доведена. Кожна дитина має право на справедливий суд, пере­кладача (за необхідності), захист її приватного життя, а також право на перегляд судового рішення. Держава зобов’язана встановити міні­мальний вік, до досягнення якого діти не можуть бути притягнуті до кримінальної відпо­відальності. Крім того, держава зобов’язана надати альтернативи позбавлення волі для засуджених дітей та молоді.

Конвенція.png
bottom of page